06.10.2011 21:43
-
1630
    
  2 | 2  
 © Сашко Новік

Хімія почуттів

Чого потрібно ще людині, 

коли сповняють тіло ендорфіни, 

й тріпочеться шалено міокард? 

Коли один твій тільки погляд, 

адреналінову взриває бомбу, 

гіпоталамусу на фарт, 

коли зашкалюють гормони, 

а нюх тривожать феромони, 

а також афродезіак. 

Коли втрачається дар мови, 

рум`янець на щоках палає знову, 

закоханості вірний знак. 

Малюються в уяві пози, 

і захлинаються залози, 

у кров пускають концентрат. 

І не спинить діяльність секреторну, 

коли дивлюсь на твої форми, 

що вишикувалися ніби на парад. 

І мій розбещений гіпофіз, 

краси чергову дозу просить, 

у передчутті кохання. 

Хто ж винайшов таку яскраву гру? 

Нехай же на тобі помру, 

від передозування! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.10.2011 14:30  © ... => Каранда Галина 

я б не сказав, що це повтор, схожа задумка просто

 07.10.2011 18:35  Оля Стасюк 

Не знаю, що й сказати... Кохання, стан душі, а ти заліз в гіпоталамус:))))))))))))


А мені сподобалось!

 06.10.2011 23:45  Каранда Галина => © 

починаєш потроху повторюватись, юний хімік!

 06.10.2011 21:51  © ... => Тетяна Чорновіл 

конкурсний))))

 06.10.2011 21:48  Тетяна Чорновіл => © 

:))))))))))))) Наукова романтика!!! Гарно! Наче нема до чого придертися! Та цікаво, про що ж той останній вірш, якого вже не діждусь?