з рубрики / циклу «УКРАЇНО МОЯ»
Посеред зораних степів стоїть курган,
І ковиловий чуб його обвив туман.
Над ним курличуть в небі журавлі…
Не треба мені кращої землі!
Та, якщо чесно, кращої й нема:
Лиш тут буває лагідна зима,
А ночі?! Літні ночі – як любов!
Я хочу в них тонути знов і знов.
Тут листопада золотий вогонь
Здуває вітер із моїх долонь!
І тільки тут, барвисті наче сни,
Буяють квіти у вінку весни.
Херсонщино! Мій неповторний край!
Моя душа і мій земний ти рай!