18.09.2025 15:56
лише 18+
25
    
  1 | 1  
 © Богдан Чорний

Нові вірші


Ніжне вересневе сонце прогріває бруківку міських вулиць. 

Вітерець теребить кучеряві чубчики великих дерев. 

Обідня пора і нестримна ділова активність. 

Всі поспішають прожити цей день 

Я пробираюсь вуличним мурашником на своєму старому, великому автомобілі. 

Зненацька час зупиняється на мить, сонце тьмяніє, вітер ані шелесть. 

Бо я помітив тебе. 


Ти схилилася над багажником якоїсь припаркованої чорної Шкоди 

В короткому чорному платтячку і в клопотах своїх справ. 

Ти не зважала ні на кого, і ні на що. А на мене і поготів. 

Я інтуїтивно витиснув педаль гальм, забувши перемкнути коробку передач. 

Розгубився і мало не заглух.  

Хвилювання піднялося вздовж легень. 

Я побачив твої ноги і те звідки вони ростуть.  

І це було прекрасно. 

Як посмішка Мона Лізи, тільки навпаки. 


Я не припинив свій рух, але довго позирав по дзеркалах. 

Ти й надалі схилялась над багажником своєї Шкоди. 

Показуючи всім очевидцям цього дійства трусики, які не видно між твоїх сідниць. 

Ти зробила цей день набагато кращим для них і для мене. 

Таке змушує писати нові вірші

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!