Солодкий полон
Із полону твоїх обіймів
Я на волю не хочу зо́всім,
Як у темінь не хоче світло,
Як у зиму не хоче осінь.
Вічно пив би твої цілунки –
Втамувати не зміг би спрагу.
Їх тягучим медовим трунком
За́вжди п’яним я бути прагну.
Ти прокинешся – нас кохання
Перетворить в єдине ціле.
В ніжних пестощах на світанні
День нови́й ми удвох зустрінем.
Білим аркушем простирадло –
Ми з тобою на ньому ві́ршем.
Як таланту мені забракне,
Хай напише про нас Всевишній.
Чернігів, 2023