Божа неволя
Ніби тяжке похмілля,
Сумніви душу точать.
Тісно їй стало в тілі,
Волю спізнати хоче.
Кров стугони́ть у скронях,
Серце щемить від болю –
Наче той птах з долоні,
Рветься душа на волю.
Щоб перед Богом стати,
В очі Йому вдивитись,
Не боячи́сь, спитати:
Як же тепер молитись?
Чим не такі моли́тви,
Що Ти їх геть не чуєш –
Знову на смертну битву
Кращих дітей готуєш?
Боляче бачить паству,
Що в безнадії стогне.
Віра в Небесне Царство
В муках пекельних тоне.
Чом не відправиш військо
З крилами вогняни́ми
Землю від зла очистить,
Правді вернути силу?..
Щоб охолонув мозок,
З пляшки ковтну «чар-зілля»...
Волю лиш дати можуть
Смерть або божевілля.
Чернігів, 2023