Зсохле ягня
Пожитками старість на сонечку світить,
Зганчірений одяг тріпоче, як птах.
Надії звелись, і ніхто не помітить
Сльозу… Проржавілий скосило їм дах.
Виживають на хлібі!!! І той – соціальний,
Блокадні тридцяті, хто вижив тоді,
По пам’яті ходять, а щур епохальний
З’їдає харчі в українській землі.
Тоді якийсь Йося, хто ж зараз воює
З народом своїм до сакрального дня?
Напевнички він не зобачить, й не чує,
Як тихо виздихує зсохле ягня.