Божа лінь
Склали крильця і під ноги
Впали – долом розплились
Дні і місяці знемоги…
Небеса чимсь обпились,
Що спустили в обезсилля
Прахи праведних своїх,
На яких трималось гілля,
Де Світи сиділи втіх.
Тут звели свої гніздечка
Віра, Ніжність і Любов,
Тут купалися сердечка,
Ними гралась ніжно кров…
Раптом – стоп… - на стопах – замок…
Мертві душі – біла тінь…
…Що звели ми серед краму?
Не пояснить Божа лінь.