Рубікон
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде́,
Але я твоїм знову не стану.
Переплутають відстань і час
Одурілі від заздрощів люди.
Буду я, будеш ти, буде спогад про нас,
Але ра́зом уже нам не бути.
Київ, 2025