Записка самогубця
У пе́клі зачекалися чорти́,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести́
Холодну цівку во́гкою рукою –
І гри́мне постріл… Прощавай, життя!
Я спла́чую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття́
І смерть мені дару́є поцілунок.
По іншому я бачив свій кінець,
А вийшло так – безпа́фосно і швидко…
Пробач мені, небесний наш Отець!
Ще б жити радий. Животіти бридко!
Хай зронять сльози ті, кого любив,
І ті, звичайно, хто мене любили.
Я вимушено вибір цей зробив
І вас прошу, щоб ви мене простили.
А тим, хто на цей гріх мене штовхнув,
Бажаю у зажу́рі вік дожити.
Здається, все… Зале́две не забув:
«P. s.: прошу́ ніко́го не винити»…
Київ, 2026
Люблю грамотні вірші. Ну, а тема вірша... Страшно таке читати. Читала реально записку самогубця. Цікаво, що майже все в ній було слово в слово, як у Вашому вірші. Дивно... ***Живіть довго і щасливо. Життя прекрасне, яким би воно не було. З Новим 2026 роком! Щастя Вам, творчих успіхів, добра і МИРУ! 
