Ці первозданні аркуші зими
Ці первозданно чисті аркуші зими
Ні слів, ні ком, лиш сонце, тло і вітер
Мов тихий відгомін святої дивини,
Що відбиває незворушність світу
Іскриться сніг. Дитинна білизна
Забілює й твої душевні рани,
В цю мить існують тільки ти й вона,
Поза всіма "запізно", "вчасно", "рано".
Ступнеш несміло в невість - чистоту,
Поринувши на мить в холодну казку,
Де всесвіт, вкарбувавши простоту,
Надасть тобі не відповідь - підказку...
Миргород, 19.02.2026