Заходь в мій сон...
Заходь в мій сон, розшитий кольорами,
В нім чорне й біле на одній межі
У тиші ночі пролягли між нами,
Свої розкрив підступні міражі.
В них сміх і плач змішались в круговерті
В двобої вічнім ‒ смерті і життя:
Хтось відчуває біль у своїм серці,
А хтось кохання першого биття.
Минулий день в душі до крові стертий
У пам`ять ліг цеглиною буття,
І я у нім наївний і відвертий
Звіряю з часом мрії-почуття.
А день прийдешній знов горить зорею
І волошкову п`є у нім блакить,
Чому ж в очах твоїх краса лілеї
Зневірою згасає кожну мить?
Холодний місяць тане у віконці ‒
Я не вбачаю в тім твою вину,
Любов’ю стлів у вранішньому сонці,
Я прахом падаю в байдужості стіну.
М. ЛЬВІВ, 03.01.2025