Ще ліс не вкрився зеленню густою...
Ще ліс не вкрився зеленню густою,
І сонцем не прогрілася земля,
Та вже весна всевладною рукою
Дрімоту змила з сонного лиця.
Чутно́, як птаха крилами тріпоче,
А у ярах зійшов останній лід,
Струмок водою чистою дзюркоче,
Благословляючи пробуджений цей світ.
Спочатку сходять ніжні першоцвіти,
І в душах зріють світлі почуття.
А потім топчуть ряст веселі діти,
Як знак відродження й оновлення життя!
І так із року в рік усе триває:
Весна поволі силу набирає.
Ніжин, 15.04.2026