Ще ліс не вкрився зеленню густою...
Ще ліс не вкрився зеленню густою,
І сонцем не прогрілася земля,
Та вже весна всевладною рукою
Дрімоту змила з сонного лиця.
Чутно́, як птаха крилами тріпоче,
А у ярах зійшов останній лід,
Струмок водою чистою дзюркоче,
Благословляючи пробуджений цей світ.
Спочатку сходять ніжні першоцвіти,
І в душах зріють світлі почуття.
А потім топчуть ряст веселі діти,
Як знак відродження й оновлення життя!
І так із року в рік усе триває:
Весна поволі силу набирає.
..................................................................
Вислів «топтати ряст» має глибоке коріння
в українських народних звичаях і повір'ях.
Навесні, коли розквітав перший ряст,
люди виходили в ліс, щоб босоніж потоптати квіти.
При цьому примовляли:
«Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати».
Вважалося, що такий ритуал дарує здоров'я на цілий рік.
Ніжин, 15.04.2026