Кочують маки
Вже червень. Ген повсюди квітнуть маки,
І юне літо з легкої руки —
Розставило покличні свої знаки,
Немов дороговказні маяки.
Кочують маки вільної породи,
Де вітер хазяйнує степовий.
За покликом жаданої свободи,
Немов циганський табір кочовий.
Тут вітер, як барон дає накази
Та смикає за струни ковили.
Мов постріл — очі у циганки Ази
Чорніші від пекучої смоли!
Танцюють роми в місячному сяйві,
Палають ватри, в’ються язики.
Тут дика пристрасть, і слова тут зайві,
Їм підвивають в такт степні вовки!
Мигтять оборки, крутяться волани,
Летять подоли хвилями до зір.
Затихли денні сутички та чвари —
Цей табір маків рве нічний ефір!
Тут магія весь степ заполонила.
Весь табір — як у трансі вогнянім.
Немов якась таємна дика сила
Скоряється та піддається їм!
А коли ранок позіхне над степом
І вітер зморений затихне в самоті,
Тоді над сонним, стомленим вертепом
Вся магія пощезне в забутті!
Цю ніч забути просто неможливо,
Як табір цей шалено танцював
Так пристрасно, так гордо та красиво,
Що сам пан Всесвіт їм аплодував!
Ніжин, 28.05.2026