30.09.2014 15:20
для всіх
257
    
  2 | 2  
 © Бойчук Роман

Чом, Осінь, обрала мене ти..?

Чом, Осінь, обрала мене ти..?

Затисну акорди і вдарю по струнах гітари, 

Та так, щоб душа розгорнулась й торкнулася вуст.

Чом, Осінь, мені ти наносиш печалі удари?

Заплаканий клен я, а сльози мої - падолист.


І плаче гітара, душа виливається в пісню...

На вітрі твоїм я стою, мов оголений нерв.

Назад озиратися в літо тепер надто пізно...

Чом, Осінь, обрала мене ти з між інших дерев?


Скажи, ну навіщо холодиш ти поглядом душу, 

На струни мого серця лиєш безжально іржу?..

Зітхаючим холодом чую у відповідь: "Мушу

Між літом й зимою свою я прокласти межу..."

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.10.2014 11:19  Ганна Коназюк => © 

Красиво!

 01.10.2014 10:23  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарно! Ритм не псує загальні враження. Чудово!

 30.09.2014 22:42  Тетяна Белімова => © 

Класно, Ромка! Така задумка файна. Лише мені в останньому катрені щось не те. Ніби спотикаєшся на другому рядочку.

 30.09.2014 11:53  Тадм => © 

Гарний вірш. Єдине, що не сприймається "затисну акорди" і ось тут "На струни мого серця лиєш безжально іржу?.." збивається з ритму