25.09.2011 11:53

-

243

2 | 3

 © Сашко Новік

Окрилюєш і надихаєш, 

сповняєш собою тіло моє, 

або холонеш і завмираєш, 

стигнеш коли тебе хтось проллє. 

Несеш у собі щастя й ненависть, 

жагу і бажання, пристрасті жар, 

схожість свою і відмінність, 

прокляття страшне і божественний дар. 

Яка ж ти все ж шалено гаряча, 

солона й лшипка, ти океан, 

вируєш і б`єшся неначе, 

стрімкий і невпинний фонтан. 

Ллєшся рікою, хоч досить і краплі, 

серед відблисків сталі червонієшся знов, 

поміж холоду нашого ти лишається тепла, 

щойно пролита людськая кров