10.01.2011 02:17
-
1040
    
  3 | 3  
 © Тетяна Чорновіл

КРАЄЧОК ЗОРЯНОГО НЕБА

КРАЄЧОК ЗОРЯНОГО НЕБА

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

Знову зiрочка упала.  

Я стояла i дивилась: 

В небi тихо догоряла 

Та й за обрiй покотилась. 

 

Як упала то й упала, 

Рахувати зір не треба. 

Тiльки пусто якось стало 

На тому краєчку неба... 

 

Дорога мені людина, 

Наче зiрка догоряла. 

Надійшла лиха година - 

Спам`яталась, як не стало. 

 

Ще одна душа пропала, 

Довго плакати не треба. 

Та чомусь так пусто стало… 

Як на тім краєчку неба.. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.10.2013 22:30  Світлана Рачинська => © 

дуже сподобалось!
сумна правда

 27.02.2012 19:50  © ... => Каранда Галина 

Люди, як зірки. Все та ж тема в мене, що помічаємо необхідність тоді, коли вже немає...

 27.02.2012 19:48  Каранда Галина => © 

страшно, як отак падають зірки...

 10.01.2012 23:22  Каранда Галина => © 

рівно рік тому...нас ще не було, щоб прокоментувати... такий гарний трепетний вірш...

 10.01.2012 23:17  Сашко Новік 

наче й краєчок невеличкий, а як пусто ж.
гарний вірш