10.01.2011 02:17

-

1045

3 | 3

 © Тетяна Чорновіл

КРАЄЧОК ЗОРЯНОГО НЕБА

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

Знову зiрочка упала.  

Я стояла i дивилась: 

В небi тихо догоряла 

Та й за обрiй покотилась. 

 

Як упала то й упала, 

Рахувати зір не треба. 

Тiльки пусто якось стало 

На тому краєчку неба... 

 

Дорога мені людина, 

Наче зiрка догоряла. 

Надійшла лиха година - 

Спам`яталась, як не стало. 

 

Ще одна душа пропала, 

Довго плакати не треба. 

Та чомусь так пусто стало… 

Як на тім краєчку неба..