Тетяна Чорновіл КРАЄЧОК ЗОРЯНОГО НЕБА
Знову зiрочка упала.
Я стояла i дивилась:
В небi тихо догоряла
Та й за обрiй покотилась.
Як упала то й упала,
Рахувати зір не треба.
Тiльки пусто якось стало
На тому краєчку неба...
Дорога мені людина,
Наче зiрка догоряла.
Надійшла лиха година -
Спам`яталась, як не стало.
Ще одна душа пропала,
Довго плакати не треба.
Та чомусь так пусто стало…
Як на тім краєчку неба..
03.10.2013 22:30 Світлана Рачинська => © |
 дуже сподобалось! |
27.02.2012 19:50 © ... => Каранда Галина |
Люди, як зірки. Все та ж тема в мене, що помічаємо необхідність тоді, коли вже немає... |
27.02.2012 19:48 Каранда Галина => © |
 страшно, як отак падають зірки... |
10.01.2012 23:22 Каранда Галина => © |
рівно рік тому...нас ще не було, щоб прокоментувати... такий гарний трепетний вірш... |
10.01.2012 23:17 Сашко Новік |
 наче й краєчок невеличкий, а як пусто ж. |