Оксана Білова Ідея
Поглянувши у небо, з’являється Ідея,
Вона ще в формі думки – таке її дитинство.
Зробивши перші кроки, в матерії – лілея,
І в юності зігрівшись, виходить на все людство.
Якщо проходять мимо – навіки пропадає,
Але якщо оцінять! – в майбутнє входить зрілість.
Живе Ідея вічно. У світі хтось згадає,
І в нім переродившись, минуле ввійде в старість.
02.08.09.
03.08.2009 20:24 © ... => Ілюзія |
Нема кінця в досконалості. А хто знає, яка вона???!!! ;) |
03.08.2009 16:00 Ілюзія |
 а губити риму...це такий задум автора???? |
03.08.2009 15:55 © ... |
Рима є, але вона і губиться - дві протилежності в одному (інь та ян - якщо хтось таким цікавиться!). |
03.08.2009 11:12 Ілюзія |
задум хороший...от тільки мені здалося ніби рима десь губиться..... |
03.08.2009 00:06 Микола Щасливий |
 Гарний вірш, написаний дуже влучно... наче на одному диханні, я такі строфи люблю та поважаю. |