Тарас Іванів Яке їхало, таке здибало
В осінніх мурах загубилася година.
Перетяг мрякою зі скапів трусонув
Старечу втому – в собі з’їжив, як дитина,
Й додому сирості, в безвихідь, дременув.
Шукати обрію не кличе старе місто.
Кульгають стоки по надтріснутому склу
Доріг розбитих – як забуте, зсохше тісто…
Обнявся день, ніби у зговір взяв пітьму.
Цей настрій бавиться з дитиною нудоти
В зачатках програну, та все ж цікаву гру.
Кінець відомий, бо прожиті щастя квоти
Давно скінчилися і звелись у нудьгу.
12.07.2012 18:01 Оля Стасюк |
19.09.2011 19:53 Каранда Галина |
 Пане Тарасе!Нарешті ви з"явились! Ми вже переживаємо! скучили! |
18.09.2011 12:39 Тетяна Чорновіл |
 Їхав, мабуть, автор, сумом поганяв? ... А от здибав кого, чи що, розтолкуйте "розумній" людині... :))))) Мабуть, квоту на перетяг та радикуліт... Також вітаю з диханням у спину! :))) |
18.09.2011 10:57 Оля Стасюк |
 До речі, вітаю з другим місцем! |
18.09.2011 10:45 Оля Стасюк => Каранда Галина |
Навіть не пробуйте. І оцінки не діють, і коментарі... |
18.09.2011 10:45 Оля Стасюк |
Не ображайте дороги Львова! Вони в 100 разів кращі за ті, що я знаю! Особливо бруківка старого міста. І як Вам після цього 5 ставити? Ну, що ж робити... 5... |
18.09.2011 07:29 Каранда Галина => © |
Та як же Вас з цієї депресії вивести! |
