Дитя вітру
Сон шепоче травами
Вітру – ще дитя
Бігає забавами
Зранку до пізна.
Стріхи розгулялися
Селами – крихкі.
Довго ждали – рвалися,
Лягли під падь, сумні.
Шалунець допитливо
Гриви їм скубе.
Що там – кілька вижило,
Решта – поросте
Ковилем – бур’янами,
Сонце – дощ візьмуть
Порубають ранами,
Зморою їх струть.
Прокосило дуплами
Землю – хробаків.
Сіроманці звуками
Бавлять край дідів.