Не буває на світі героїв...

Не буває на світі героїв, 

Не буває на світі злодіїв.

Перед Богом ми тихі й кволі

І нещасні ми, душі голії.

Хто герой? Ви мені відкажете, -

Хто життя за свій край віддав.

А навіщо!? Цей дар прийнявши, 

Щасливішим хіба він став?

Коли лізеш на амбразуру ти, 

Хіба думаєш у ту мить, 

Що твоє показне геройство

Діточок твоїх сиротить.

Твоє тіло за мить відкинуть, 

Й кулемет заскрегоче знов…

А твоя удова-дружина

Не спізнає уже любов.

Гірко виплаче очі ненька, 

Всій сім’ї тепер лиха ківш.

З горя зіп’ється рід потихеньку…

Ти герой? Ну чого ж мовчиш.

А найгірше: спитай в історії, -

Не століття пройдуть, - роки, 

І нащадки твої ж обездолені

Скажуть вголос, що злодій був ти.

І героєм назвуть твого ворога, 

Що у тебе тоді стріляв.

Бо, мовляв, він не був загарбником, 

А країну свою визволяв…

Тож живи собі потихесеньку, 

І родину свою бережи.

Замість того, щоб гімни співати –

Сину казочку розкажи.

І не треба ходити з прапором

Й рятувати від чогось світ:

Поклади через річку кладочку, 

Запитай, чи здоровий сусід.

Не буває на світі героїв, 

Не буває на світі злодіїв.

Перед Богом ми тихі й кволі

І нещасні ми, душі голії.

2007