Втома....
Стікають краплі по вікні,
Як сльоза по стомленім обличчі
Очі сплакані, вуста німі…
Загубилась в іллюзіях багаторіччя.
Ти спи, ти спи дитино…
Нашіптує хтось в темноті.
Хочу відповісти, але дивно
Вуста скорились німоті….
А дощ безжально лл’є….
І душу розриває біль
Добро ще колись прийде
Та й…можне зникне…заметіль.
А я так дихати не хочу
Мені так важко жить,
І що світ я мати можу,
Коли зло у нім кипить?
І що з того, що все є,
Коли мені цього не треба?
А життя без світу ніяке,
Бо у всьому є потреба.
І душа скулить від втоми
Від сірих буднів, сумних слів
Чуєш, серденько, оскома
На фальшивість навіть снів….
06.10.10
