Чесне повітря
Як важко але як важливо
знайти свою душу
у місті що говорить чужими голосами
у днях що розбігаються
мов птахи без неба
і слухати себе
як тиху воду під кригою міста
де кроки чужих людей
стають хвилями що не чіпляють твоє ім’я
знайти свою душу
це не вигук не перемога
а майже непомітне повернення
до власного дихання
після довгої дороги без карти
вона не губиться назавжди
вона просто ховається
у кишенях буднів
у втомі що накопичуєш
у словах сказаних не собі
і раптом
у найзвичайніший момент
у випадковій тиші між вітром і каменем
ти чуєш її знову
не як відповідь
а як присутність
що завжди була поруч
і розумієш
ти знаходиш її не тоді коли піднімаєшся над іншими
а коли піднімаєшся над собою вчорашньою
над тим що боліло
над тим що тримало
над тим ким ти вже перестала бути
і там де повітря рідіє і стає чесним
де гори не пояснюють себе а просто стоять
ти вперше не шукаєш
ти є