Який довгий без тебе вечір.
Сутінки помножують час,
Тягарем опускають плечі
У самотній, як я диван.
Блимає вогник «плазми».
Холоне забутий чай.
Щось тобі хотів розказати…
- Я не довго. Бувай. Не скучай.
Не скучаю. Гуляють тіні.
Прісне все, і якесь ніби зайве
У цій залі, твої флюїди
Із розУму зводять мене.
Дрогобич, 2011
