Осінній вечір
Дим над полем, осінній вечір
Вудить бульбу в мішках, і дітей.
Десь далеко собаки брешуть,
На сьогодні роботі кінець.
Сяде бабця по далі від диму,
Не дадуть їй спочити онуки.
Хтось попросить: - облупи мандибурку,
Більшість нишком не схочуть сидіти.
А старенька когось упіймає,
Поцілує онука в голівку,
Скаже: - доки дід не приїхав
Розкажу вам історію давню.
Враз, нічого не стало на світі,
Лише Йосип несе братам їсти,
Ті впізнали його в одежині.
І гадають, що мають робити.
Може вбити сновиду, а може продати?
І хлопчина в кайданах в Єгипті
За щось мусить у льосі сидіти,
Бо неправди багато в цім світі.
Ніби з диму, Давидко узявся,
В Голіафа влучає камінчик,
Той хитнувся, упав неборака.
Отакий був хлопчина сміливий.
Та під’їхали коні і фіра,
Рухом міхи важкі погрузили,
З верху сіли потомлені діти,
Битим шляхом в село покотили.
Знов затихло усе, заніміло,
Лише дядько лежить Голіаф.
Над ним бабця схилилася ніжно,
Промовляє: - терпи і не плач.
Дістає із чола той камінчик,
Віддає його в руки мені,
Каже: - більше ти воювати не підеш.
Той слухняно кивАє їй.
Дрогобич, 2011
