По життю обережно...
Рушничком вишиваним
Постелила дорогу,
І з тих пір я з коханим
Йду вперед – нога в ногу.
Заплелися барвінком
Всі стежинки у полі.
В небі птах співа дзвінко
Нам про щастя й про долю.
Я щаслива безмежно…
Це ж не сон – так буває,
Йду і щастя плекаю.
Час минув роздоріжжя,
Вже й зоря догорає…
Хоч зібрали все збіжжя,
Жалю в серці немає.
Я прошу: Посміхніться,
Дорогі мої люди!
Завжди повним по вінця
Й ваше щастя хай буде!
04. 04. 2014 рік
Світлина з інтернету
Смт Шевченкове, 04. 04. 2014 рік
