Самотність в різних ракурсах. Триптих
2 Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько...
Тарас Шевченко
Маленька Катря вчилася погано,
Хоча в п`ять років вміла вже читати.
Тож захопилася книжками рано,
Шкільні науки не хотіла знати.
І не тому, що була ледащиця,
А просто часу їй не вистачало.
То в образі княгині то служниці
Вона любила, мріяла, страждала.
І ті романи, вірші і новели
Зростили в дівчині велику силу.
І по життю, як в морі каравела,
Вона пливла і пристрасно любила.
І полюбила так, як в книжці пишуть,
Довірилася серцем і душею.
І хай злі люди язиками чешуть,
Їм не зламати дику орхідею!
Обранець був заочником-студентом,
Пізніше з`ясувалось, що жонатий...
Родила сина. І на аліменти
Не подала. Такий роман щербатий.
Зненавиділа. Все без вороття.
Заміж не вийшла. Крадькома любила.
І присвятила хлопчику життя,
Благословивши день, коли родила.
Пройшли роки. Маля вже чоловік.
Сім`я, дружина, діти і робота...
А з мамою стрічавсь позаторік,
Хоча будинки через двір навпроти...
Худа і хвора Катря, мов у сні
Ввійшла до храму Пресвятої Діви.
Вдивляючись у образ на стіні,
Хрестилась і шептала псалмоспіви.
Київ, 17.03.2014
