Підошви душі
дивна річ
ще називаєш себе молодою
ще ловиш сонце на обличчі
ще віриш
що попереду більше доріг
ніж позаду
а потім випадково бачиш
підошви своєї душі
і розумієш
вони старші за тебе
бо на них залишилися
не роки
а переходи
через зими
які не мали кінця
через пустелі
де вода була тільки спогадом
через людей
які стояли поруч
але не стали берегом
у кожній тріщині
чиєсь мовчання
у кожній мозолі
дорога
якою ти йшла до себе
хоч довго думала
що йдеш до когось
дивно
скільки треба пройти
щоб перестати шукати дім
там
де тобі залишали тільки місце
тепер тебе не лякає
ні крижана вода
ні гарячий пісок
ні стерня
ні цвяхи
розсипані чиєюсь рукою
душа вже знає
не кожна рана
була покаранням
не кожна втрата
була втратою
іноді дорога
сама знімає з плечей
те
що ми так довго
називали своїм
і коли одного дня
підошви твоєї душі
повернуть тебе з чужої дороги
не озирайся
вони просто нарешті
згадали
на якій землі
їм легко ступати
16.07.2026