Лісова небезпека
з рубрики / циклу «Літо»
Розлетілися сни. Прокидалися гори.
Аконіт сумував за чаруючим морем.
І отрутою квітнула в сні беладона,
Наперстянка цвіла, височезна і сонна.
Прокидалася арніка, літо збирала,
Конюшину альпійську в листках заховала.
Чемериця отруйна ловила проміння,
Блекота шелестіла гарячим цвітінням.
Чорним оком актея весну підкликала
І болиголову тихенько моргала.
Вовчі ягоди хитро ховалися в листі,
Одягаючи ніжне отруйне намисто.
А згори у Карпатах хто дивиться тихо?
Це вороняче око – їдке чорне лихо.
І розцвіла замріяна біла цикута,
Що Сократа убила й не мала спокути.
І зелена Лобелієва чемериця
Із Червоної книги ховала очиці.
Засміялася напівотруйна маренка,
Чистотіл ховав пуп’янки, наче6 евгленки.
Бузина шепотіла замріяно вітру,
Чорний жостір ховавсь від яскравого світла.
Анемона прекрасна чарувала світанок
І чекала аралія сонячний ранок.
Навіть ніжний барвінок світився токсично,
А бузок ховав очі отруйні незвично.
Й безневинна ромашка сміялася в руті
І не знала, навіщо рослинам отрута.
