Та що...
Та що біжить по сонцю босоніж
І крила тихо вітер розвіває,
Ховає у душі великий ніж,
І десь думками у пітьмі блукає.
Їй не страшні ні грози, ні вітри,
Ні полум`я, ні крижані замети,
Ні долі налаштовані штики,
Ні ворогів наставлені багнети.
Лише думки, що не дають заснуть,
Лиш тиша, що ввірвалася у скроні,
Тривожать ніч, тривожать її суть
І демонів лякають знов горгони.
Та що біжить по сонцю босоніж
І крила тихо вітер розвіває,
Ховає всі проблеми свої між,
Між зорями, де небо ген безкрає...
19. 09. 11.
