Прийняття
Не намагаюсь зупинити мить
Розгледіти, відчути, пережить
Живу як у якомусь забутті
Порожнім видається все в житті
Безбарвний день безбарвного буття
Минає без жалю і вороття
Стирає сенси і десь глибоко болить
Душа не радується, думка не летить.
Безглузда праця без надії і уяв
Я сам дійшов до цього і прийняв
І від буденності такої не втекти
Залишилось по течії плисти.
А потім від безсоння уночі
Думки похмурі мовчки волочить
Всі «проти» і всі «за» перебирати
Без сподівання виходи шукати.
Це не про те, що всі напасті в ряд
Можливо просто скінчився заряд
Або не знаю, що шукаю, чи не там
Чи потураю лінощам й страхам.
Та знову день безбарвний проминув
А я на тому ж місці, де і був
Дивлюсь на захід, пломеніють небеса
І смуток погляд мій оперезав.