Андрій Гагін Оманлива реальність
Оманлива реальність заплутаних думок -
Вона ледь доторкнеться до серденька бруньок.
і зовсім невідомо, коли воно озветься,
Якими кольорами горітиме те серце.
Несправжня вся реальність, несправжні почуття:
Є ти, та скрізь омана, й несправжнє скрізь буття.
У душу наче камінь лягли слова твої -
Лиш добре те, що все це, наснилося мені.
19.09.2011
22.09.2011 13:59 © ... |
В житті інколи буває так, що хочеться щоб реальність була лиш сном. І навпаки, скільки полегшення приносить той ранок, коли прокидаєшся після поганого сну. А в снах ми також відчуваємо... Дякую, Галино! |
22.09.2011 13:55 © ... => Тетяна Чорновіл |
Ми всі люди емоційні створіннячка - тому емоції можуть виникати різні. ))) До того ж нота іронії в ньому все таки є, ось ви її і помітили. Вона полягає в самій історії написання цього вірша, хоча я намагався її замаскувати) Напевно не вийшло. |
21.09.2011 17:13 Каранда Галина => © |
 Дуже сподобалось. Те, що у нас в голові - те для нас і реальність. І яка б вона оманлива не була, втрачати її боляче. з мріями часом розстатися важче, ніж з чимось матеріальним. |
21.09.2011 14:23 Тетяна Чорновіл |
 Пригадався фільм "Иван Васильевич меняет профессию". Там Шурик також зрадів, що прокинувся! :))) Мені подобається його коронне запитання в кінці: "А вас уже выписали из сумашедшего дома?" :)))) Вибачте, Андрію, що Ваш серйозний вірш мене розвеселив! |