14.12.2012 01:07
-
207
    
  4 | 6  
 © Бойчук Роман

Розплющіться, очі!

Розплющіться, очі!

Розплющіться, очі, - побачте реальність насправді,

Залиште ілюзії в світі ілюзій, на мить,

Погляньте у вічі, на долю секунди, Ви, правді,

Котра, вже сама, б"ється птахом в повіки, кричить.


Так, згоден: реальність жорстока, а ми - її діти,

Але ж ми так само реальності тої батьки.

Творці ми і жертви... Не знаєм куди себе діти?!

Серпанком ілюзій снуєм від життя навтьокИ. 


Прошу вас, розплющіться, очі: для пошуку істин, -

Бо кожна із них для людини, немов постулат.

Самі обираємо ріки, якими нам плИсти;

...А руки, мов стрілки; старіє життя циферблат.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.12.2012 17:01  © ... 

Ой! Вибач! Взяв і все наплутав) Істина - писемна (правила, судження, твердження), а суть - духовно-предметна) Даруй! От такий з мене Фіговий філософ))

 14.12.2012 13:43  © ... => Каранда Галина 

Самогон теж Ваш!?)))

 14.12.2012 13:24  Каранда Галина => © 

так а Ви що, самі не питимете?:))

 14.12.2012 12:40  Тетяна Чорновіл => © 

Так уже й старіє!!! :))) Ваш ЛГ на себе трішки наговорив. Але вірш хороший! У тому ж ритмі! :))

 14.12.2012 03:07  Каранда Галина => © 

Вас ТУТ чомусь охрестили інтимщиком. як на мене, то Ваша філософська поезія на порядок вища... про ілюзії в світі ілюзій - супер.