Жовтень
Ніч креслить день, як шанс, один із сотень.
Тепла ще хочеться, та храм душі пустий.
Ще рік життя мені дарує жовтень,
До осені на сповідь треба знов іти.
Повзе холодна річка листя в сутінь.
Ростуть стежки – дороги на старих дощах.
Я знаю: вже мене чекає жовтень,
І кольоровить сум і радість у очах.
І днів моїх зірки рахує жовтень,
А осінь, мов нерідна. Як на чужині.
І зламаний годинник – місяць жовтий
Стоїть. Не відпускає час чомусь мені.
04.09.2026