Національне ремесло
Зі скарбниці « Грішно й смішно»
Як каже кум: «Громадська дУмка і моя нАука —
ДідАми перевірені, як зАпорука.
Якщо застала екзИстенційна криза,
Врятує ситуацію лиш самогонка незрадлИва!»
Сперечаються українці мАло не до бІйки
Про світові інтриги та владні гІлки.
Та й ми із кумом не виняток, всім ясно,
Бо завжди владі він киває схвально.
Із кумом ми удвох в міжчасі:
Кум там, де в зад цілують у грИмасі,
І зИску завжди має нИзку,
А я ж гидлИвий — краще плюну в пИку.
Халяву любИть кум, лиш подавай,
У мене ж совість — зайвий рудимЕнт.
Я з касти бізнесОвої, тому не заважай
Мені із бульбашОк вичавлювать прОцент.
Я хоч й кричу, що всіх порву, у мене і звʼязкИ й мандАт,
Але як щУр ховаюся, бо «професійний» дипломат.
А кум мовчУн не скаже зайвого слівця,
Та як притисне — без вагань йде в бій до самого кінця.
Національні сварки вже як ремеслО,
Тут вже не смішно, кого куди занЕсло.
Бо кожен сам себе гадає мудрим й правим,
А чужий глузд вважає зайвим.
Оце настали несподівані часи:
Навколо одні Експерти й пророки.
Є, звісно, роботящі тЕлепні й панИ,
І в кожного свої залізні дОки.
Як тільки бійка чи суперечка — всі тут як тут, навИпередки й залюбкИ.
У кожного свій розум, самовпевненість — всі просто «зІроньки».
СракОлизання чи лицемІрство — метА, щоб популізму досягтИ,
Образливість й стандарти, що подвійні — не місія, щоб єдність зберегти.
Сміється кум: «Наша ідея найнаціональніша на кулі,
Такої не напишуть у Вашингтоні чи Брюсселі!
По чарці за єднання — то давній звичай на душу брати,
Тож зауважте: не ми це зачинали — й не нам анулювати».
ЛютУють навкругИ кЕпські годИни,
Полеміки перетворИлися на кАйф.
Чи варті українці України,
Чи перепалки — головне і персональний хайп?!
В.С.Курзанцев