Срібло-злато
П. М. М.
На бруківці кришталь
Виграє мокрим сріблом,
І на мить вся печаль
Розтає разом з снігом.
Поки він долетить,
Не залишиться й сліду –
Так і радості мить...
Я сумна знову піду.
Й на обличчі кришталь
Виграватиме златом.
Мені інколи жаль,
Що посміла кохати.
Не твоя... Ти – не мій,
Але щось нас єднає.
І гнівитись не смій,
Що тебе хтось чекає.
На бруківці кришталь
Виграє сріблом-златом.
В моїм серці – печаль,
А в душі твоїй – свято.
м. Кам’янець-Подільський, 8.03.2009
