Чого чекаєш?
Чого чекаєш від пустих доріг,
Де віє холодом і смутком?
Твій час шаленим темпом біг,
Карбуючи всю душу візерунком .
Чого чекаєш ти від тихих слів,
Що ллються із душі та серця?
Яких примар і дивних снів
І голосу, що думкою озветься?
Чого чекаєш від нових світів,
Що вже будують замки на узбіччі?
Чого чекаєш від чужих життів,
Що тут, в пекельному сторіччі?
Чекаєш свіжості живих світань,
Солодких запахів весняних квітів,
Ковток води, й святих зізнань,
Чарівності очей й прощань на миті
Все буде – й щастя, й гіркий біль .
Все буде — любов і ненависть навіки.
І посмішка в очах й солодкий сіль .
Струмінь думок й мовчання — ріки.
Зустрінеш радість і біду в путі ,
Зустрінеш друзів, ворогів – покинеш
І буде вічний мир в твоїй душі ,
Бо свОє серце, знаю, ти відкриєш.
