Будинок, де схований обман
Чого ж так гнида – думка шакаліє,
Що на віку своєму все ішло не так.
В якімсь окрайці душа злиденна ледь тліє,
А найстрашніше – час, що не повернеться на вспак.
Для чого так високо швендяти по небу?
Для чого падати потому з пилу хмар?
А чи не краще ближче тверді справити потребу,
Бо вище повіл вітру злий здима потоки чвар?
Якось простіше, там, за рогом, ще недавно жили.
Образи гамірні приходили і канули в туман.
Було багато, бо-зна скільки, з того мозком пропустили?
Плететься казочка по дому, в хату вічності, де схований обман!
