Дніпровський вечір
з рубрики / циклу «ПОЛИНЬ, ПОЛИНЬ, МОЯ ДУША»
Обпалило сонце кленові голівки,
Червоніють в плавнях верби, наче дівки.
Небо звечоріло, зазорілось низько,
І достиглий місяць підступився близько.
Заглядає, в річки, потемнілу воду,
Мостить шлях сріблястий сонцю для заходу.
Затаївся вітер в комишевім лоні,
Стогне чайка млосно в сонному затоні.
Жевріє останній посвіт в померанцях…
Плавнями гуляє вечір в сірих штанцях.
