30.09.2011 00:24

-

311

1 | 1

 © Микола Чат

Дніпровський вечір

з рубрики / циклу «ПОЛИНЬ, ПОЛИНЬ, МОЯ ДУША»

Обпалило сонце кленові голівки, 

Червоніють в плавнях верби, наче дівки. 

Небо звечоріло, зазорілось низько, 

І достиглий місяць підступився близько. 

Заглядає, в річки, потемнілу воду, 

Мостить шлях сріблястий сонцю для заходу. 

Затаївся вітер в комишевім лоні, 

Стогне чайка млосно в сонному затоні. 

Жевріє останній посвіт в померанцях… 

Плавнями гуляє вечір в сірих штанцях.