з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
Дощем полоще Осінь літній блиск,
Тьмяніють дні і тануть ніби віск.
Листом, печаль кружляє в небесах,
Блукає тиша в мовчазних лісах,
В сільцях туману розчинивши звук.
Лиш соло скрипотить довічний крук,
Та сойка вихваляється двором.
Озимина вкущилась перед сном,
Уквітчана пером пролітних зграй.
У мокрім дранті засоромивсь гай.
Його вбрання, неначе балерин,
Кружляє вітер. Й сиплеться бурштин
На оранки, смолисту полосу…
Змиває Осінь літечка красу.
