Гра
І знову програю, який вже тайм, якої гри.
І стінка заисту слабка, побита
Вже давно й не зцілена ніким.
Суперник б`є - і знову гол,
І розпач, руки опустились, біль...
Оговтавшись, знов у атаку йду,
Біжу, лечу і недалека ціль.
Обходжу одного, а потім ще когось,
Мені залишився останній крок,
Та знову не влучаю в площину воріт.
І найголовніше, що незовсім повз,
То поперечена, то стійка, повір,
Що найгірше, коли лиш дещиці
Забракло, щоб хоч на мить
Зрадіти, скупатися у щасті...
Ну і нехай я ж граю, ще надія є,
Що я усе здолаю, моя команда гол заб`є,
Лиш прошу хай не лунає отой свисток,
Що кінець завжди вінчає,
Додайте ще декілька хвилин, судддя, благаю.
Пробачте мені за фоли, вони були
Це добре знаю, я ішим пробачаю
Пробачте, рефері, й мені.
м. Харків, 24.09.2011
