Загуби мене серед снів
Загуби мене серед снів,
Не шукай даремно щоночі,
Серед образів почуттів
І заплутаних мрій жіночих.
Ти звільни мене від снігів,
Що скували самотнє серце,
Розіллється із берегів,
Оживе, затремтить, заб’ється.
Як смертельний наркотик ти,
Розійдешся мені по венах
І забракне тоді води,
Буде мало цілого неба.
Не згасай, я молю, світи!
Не зникай, я прошу, не треба!
Я у снах загубився. Ти,-
Любиш бути донькою неба.
Зорепадом проллється дощ
І веселкою нас з’єднає.
Ти давно не кохала? Що ж…
Тоді я тебе покохаю!
