Про заміну пам’ятника на могилі Т. Г. Шевченка
з рубрики / циклу «не патріот я»
Лиш просив я, щоб згадали
Словом незлим, тихим…
То чого ж не оминає
Й після смерті лихо?
Не пускають мене в вічність,
Могилу ворушать, -
Як живим мене душили,
Знов терзають, душать.
Ті підносили над хмари,
Ті вади шукали…
Я така ж, як ви, людина,
Я ж жив поміж вами!
Виливав пекуче горе
В рядки опівночі.
І не думав, чи безсмертні
Вони, чи пророчі.
Не творіть мені елегій, -
Не терпів їх зроду,
І не сійте ім’ям моїм
Розбрат між народу.
Доки будете за гроші
Майдани збирати,
По посадах шикуючись,
Вінки покладати?
Та забудьте мене краще,
Ніж так пам’ятати!
Перестаньте кривлятися,
До дат цитувати.
Не вітайте словоблуддя,
Нещирість минайте,
Не на людях, тихесенько
Кобзаря читайте!
Березень 2010