Заридаю холодним падінням зір
Закричу тихим шепотом,
Заболю ясним, сонячним летом.
Закурличу диким лебедем,
Запечатаю душу поетом.
Засміюсь ледь терпким дощем
Затремчу як билинка в полі.
Заспокою у серці щем,
Заспіваю сонет для долі.
Заридаю холодним падінням зір,
Залечу в небо ластівкою...А потім,
Забоюсь наче загнаний в пастку звір
Зашепочу: "усе... зупиніться... годі!".
Зайцем сонячним впаду в глибінь зіниць.
Замалюю у серці відлуння ночі.
Зауважу востаннє, що люди ниці,
Закривши, повільно зоринки-очі.....
