Замріяне небо
Сміялось замріяне небо,
Шептали щось клени сумні,
А більше нічого й не треба
І сумно ставало мені.
І лилися сонячні чари,
Котилось проміння униз,
Я щастя чекала мов кари
Й шептала не йди, зупинись.
Кружляв в синім небі лелека,
А серце проймала печаль,
Дивився на мене здалека
Й мене огортав дикий жаль.
Вже й сумно дивилося небо,
Вже й сонце за обрій втекло.
А більше нічого й не треба,
Аби тільки слово було.
