Тарас Іванів Товариш
Коли під ноги трясовина заглядає,
А спокій лише каву поруч п’є
За долю нензну лише чорт горбатий дбає,
Плече товариша – єдине, що спасе.
Потроїть силу у бою за виживання,
Складе петицію з проханням до небес.
Звичайно – так, за грошові надбання!!!
Та лиш скінчилися – він раптом тоже щез.
29.07.2012 10:45 Оля Стасюк |
06.10.2011 21:05 Сашко Новік |
 печально |
06.10.2011 13:09 © ... |
Немає вже й кого пізнавати... |
06.10.2011 11:20 Тетяна Чорновіл => © |
 Звичайні життєві істини! Поки ти на плаву (з грішми, з славою...) кругом тебе купа доброзичливців... (Друга пізнай у біді...) |
06.10.2011 08:33 Каранда Галина => © |
 чомусь захотілось повернутись до Вашого вірша. з грошима все ясно. важче зрозуміти неоднозначність тих стосунків з людиною, де про гроші й не йдеться. іноді впадаю в ступор від нелогічності та непослідовності чужих вчинків...чи це я така неадекватна?... пробачте, що я оце на вашому вірші... Зачепило!... |
05.10.2011 22:19 Каранда Галина => © |
А так гарно починалось... Ви справді не вірите в існування хороших людей? |