Невдаха – мисливець
Закашлялись розгнівані ворони,
Їх долю потрусив котяра злий.
Між гілля знайшли редут оборони,
Будинок, що хитається, та свій.
Пасльонові кристалики зіниці
Стривожено – холодним вітерцем
Здійняли крила – чорні блискавиці,
Між птаством, по котячим, фахівцем.
Облиза і невдаха полювання
Заскочив в піднебесну височінь…
Знайомий дзьоб – картина ця остання,
Летить на зустріч – злий кошак і його тінь.
Чотирилапий довго згадував науку,
На ранок тихо поглядав на чорних гав.
Якось на ледве, але стримував розлуку
Між тихим вироєм, бо нині не дістав.
