06.10.2011 11:41
-
466
    
  - | -  
 © Антоніна Чернишенко

Дивний сон

Приснилося якось мені… 

Що знову я, одна у грі. 

Ганяю Коброй на плато, 

І тут… повсюди… золото. 

Кристали падають пучками, 

А золоті, так десятками. 

Я хорь оділа, щоб пірати, 

Та Кобра стала зависати. 

Кристали падають частіше, 

А я не зрушу з місця більше. 

І золотце, милує очі, 

А Кобра дуже його хоче. 


Нарешті глюки всі пропали!!! 

Я вмить за золотом… не стало… 

Я покрутилася на місці, 

Об’їздила усе обійстя. 

Усе десь ділось, все пропало… 

Немов би й зовсім не лежало. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.10.2011 15:42  Каранда Галина 

НЕ знаю. мій наркотик - Портал. Нікуди біьше й не тягне. Поверхово огллянула інші подібні: де сарай, де казарма. А тут така затишна хатка! а Танки - мені цього не зрозуміти...

 06.10.2011 15:38  © ... => Микола Щасливий 

ага, на роботі

 06.10.2011 15:03  Микола Щасливий 

Добре хоч відволікаєтесь вірші писати про танки)))

 06.10.2011 14:49  © ... 

як наркотик)))

 06.10.2011 14:48  © ... => Микола Щасливий 

так, це є

 06.10.2011 12:11  Суворий 

Да... Антоніну засосало не по дитячому!!!!

 06.10.2011 11:47  Микола Щасливий => © 

Мабуть танків в житті забагато, раз глюки починаються.