Світанок
Нема життя, зів`яло серце
пустота і в небі сонце
біжить багряна річка
як довга тая стежка
до виходу знову далеко
у вись здіймаєшся високо
і біль вщухає... не надовго
прощатись уже треба скоро
із вітром місяцем зірками
не витримаю тої кари
слова останні на прощання
та теплий погляд завмирання
шукаючи жаданий вихід
пробираючись крізь дебрі тихі
болить душа невидимий вогонь
у серці замкнутих долонь
вирує смуток та зітхання
розрада і останнє це прохання
будь ласка ти не йди лишайся
життям коротким напувайся
оволодій собою на останок!
у голові ж панує ранок
у очах палає ніжне сонце
що зігріває твоє серце......
