Червона кров
Червона кров на білих трояндах,
Мчать кроки із тиші гучні,
Та вже пізно, бо на зламаних крилах,
Не повернути життя до гнилої душі,
Зливається червоне і біле,
Перед очами і світло і тінь,
Усе навкруги стало мертве і сіре,
Збираються хмари небесних творінь,
Починається дощ, і стрімкі блискавиці,
Не мають кінця печалі та смутку,
Не вирвати серце з жорсткої в`язниці,
Не пустити про поміч комусь білу чутку,
Спустошене тіло, знесилений розум,
Погане життя, і нещасні ці рози,
Тримаючи їх, навертається сум,
А за ним і гіркі як полин ції сльози,
Безвихідь опановує душу, все тіло щемить,
Картає за непослух, і ранить щомить,
Та вже надто пізно, розбите життя...
Не дасть вже нічого нестримне каяття,
Втрачено все, свідомо, чи ні...
Ніхто не скаже цього мені...
Мало хто знає всі відповіді,
І не дійдуть до них навіть у сивині...
